Питання яке ми хочемо підняти дуже просте. Чому ДБР у Києві «саботує» розслідування збитків державі, завданих колишнім прокурором Сисоєвим Дмитром Олександровичем.
Зараз, колишній прокурор, Дмитро Сисоєв працює адвокатом, захищає тих, проти кого вів справи усе життя. За логікою йому не потрібен адвокат у кримінальній справі за встановленим фактом, а саме: Збитки державі, які доведені Євросудом.
Рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «ПАНКРАТОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ» встановило факт порушення права на розумні строки щодо пластичного хірурга Романа Мироновича Левицького (Заява № 9916/21).
За багаторічну бездіяльність у справі, яку вів колишній прокурор Дмитро Сисоєв та слідчий відділ Прокуратури міста Києва, Україна була змушена виплатити хірургу Левицькому 7800 євро компенсації. Ця сума є прямою і доведеною істотною шкодою державному бюджету в умовах воєнного стану, що є ключовою ознакою злочину, передбаченого Статтею 367 КК України (Службова недбалість).
І тут настає найцікавіше, звичайна крадіжка, передбачена частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, є кримінальним проступком, і за неї передбачено покарання від штрафу 17 тис. грн. до обмеження волі строком до 5 років
А якщо, з вини прокурора, держава заплатила 7 800 євро, то цьому прокурору за це жодного покарання, навіть дисциплінарного.
Суть справи проти відомого українського пластичного хірурга Романа Левицького незаконні звинувачення, а саме: пацієнтка була незадоволена результатами операції, але заяву про це подала чомусь лише через два роки після отримання послуг.
Десь у середині 2000-х у ЗМІ розкрутили скандал: 50-річна киянка Олена Петрова звинуватила пластичного хірурга Романа Левицького у тому, що він невдало провів їй підтяжку обличчя. Зі слів пацієнтки, вона хотіла прибрати мішки під очима та носогубні зморшки, а коли прокинулася від наркозу, побачила, що хірург зробив їй кругову підтяжку обличчя. Пізніше вона звернулася до суду на лікаря, звинувативши його в тому, що він нібито скалічив її. Довгі роки Петрова була героїнею численних телепередач на тему пластичної хірургії і звинувачувала Романа Левицького у некомпетентності. Однак, незважаючи на резонанс, в ЗМІ та інтернет-форумах зустрічаються тільки одні й ті самі перекази зі звинуваченнями, позиції самого лікаря ніхто і ніколи не чув. Ми поцікавилися думкою іншої сторони і дізналися продовження цієї гучної історії.
У 2008 році Дарницький районний суд Києва визнав хірурга винним. При цьому, суд негайно звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку зі строком давності (за ст. 140 КК «Неналежне виконання професійних обов’язків»). Також хірург мав виплатити Олені моральну шкоду у розмірі 30 тисяч гривень. Однак, лікар не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу. У підсумку колегія Вищого спеціалізованого суду скасувала рішення суду першої інстанції та направила справу на повторний розгляд до першої інстанції. Після повторного розгляду справи в тому ж Дарницькому районному суді з лікаря зняли всі звинувачення, а справу за клопотанням прокурора відправили на подальше розслідування, але жодних дій щодо неї не здійснювалося.
Колегія суддів взяла до уваги пояснення хірурга, які повністю підтверджували медичні документи та пояснення свідків. Згідно з цими документами, у 2003 році пацієнтці була проведена операція лобно-скроневої підтяжки, а її згода на цю операцію була зафіксована її особистим підписом у медичній карті. Операція тривала близько 9 годин. На 14-й день після операції з Олени зняли шви, і вона поїхала до Англії. Це був останній раз, коли вона з’являлася в клініці пластичної хірургії. Але, через два роки Петрова знову звернулася до хірурга, та цього разу вона звинуватила лікаря в тому, що він її спотворив. На обличчі клієнтки були шрами, але враховуючи, що після операції пройшло два роки, визначити їх походження було неможливо.
Розслідуючи цю історію було виявлено, що відразу після операції Петрова влаштувалася на роботу в Англію. Там, на березі океану, вона продавала хот-доги. Британські хірурги, які пізніше провели обстеження, прийшли до висновку, що через велику різницю температур на робочому місці — пари від хот-догів і замерзаючого повітря з океану — у Олени сталося загострення герпетичної інфекції. До матеріалів справи увійшли свідчення сусідки Олени, яка також попередила її, щоб вона цього не робила. Крім того, свідки засвідчили, що в Англії Олена та її 71-річний цивільний чоловік часто сварилися, і до них приїжджала поліція. Причина шрамів не встановлена, але є свідчення у справі свідка, який бачив, що Петрова отримала травми в післяопераційний період від чоловіка, коли він дізнався, що їй зробили пластичну операцію.
Олена Петрова звернулася до прокуратури після того, як вимагала від лікаря 60 000 доларів компенсації та отримала від нього відмову.
Ціна Службової Недбалості: Як бездіяльність прокурора коштувала Україні компенсацію ЄСПЛ у 7 800 євро
Слідчий Дарницької прокуратури Дмитро Сисоєв, який відкрив справу, з невідомої причини, відмовився проводити додаткову експертизу за клопотанням хірурга, чим порушив його право на захист. Фактично справа, що направлена до суду, ґрунтувалася лише на припущеннях. Свідки, чиї показання були важливими, не були опитані, подальші допити не проводилися. Ми можемо тільки здогадуватися, чому цього взагалі не було зроблено. Але Дарницький суд під час первинного розгляду справи вирішив провести додаткові експертизи за клопотанням хірурга. Згідно з висновком повторного обстеження, рубцеві зміни обличчя могли виникнути в результаті порушення рекомендацій лікаря в післяопераційний період.
Проте з невідомих причин суддя Олена Шкуріна не взяла до уваги ні показання свідків, ні висновок повторного допиту і винесла обвинувальний вирок, який був скасований колегією Вищого спеціалізованого суду.
Тут виникає низка запитань. Чому слідчий у справі не звернув увагу на дворічний строк, який пройшов з моменту проведення операції до звернення у правоохоронні органи? Чому він відмовив хірургу у проведенні додаткових обстежень? Свого часу ці питання задавалися Дмитру Сисоєву і ось як він на них відповідав:
«Я тоді був слідчим, моє завдання полягало в тому, щоб кваліфікувати дії людини: якщо вона винна, то за якою статтею, і направити справу до суду. Я не знаю, що сталося в суді, тому що я не підтримував державне обвинувачення. Коли я розслідував цю справу, то теж не все робив з нуля. Але я не лікар і не знаю, правильно він вчинив чи ні. Тому в рамках розслідування ми призначили необхідні експертизи, і, наскільки я пам’ятаю, їх було одна-дві. Також я призначив комісію, до якої увійшло кілька спеціалістів. І ця комісія дійшла висновку, що він технічно неправильно провів операцію. Після цього ми висунули чоловікові звинувачення за статтею 140, та направили справу до суду. Я проводив досудове розслідування , але не знаю подальшу долю справи: чи була вона переглянута, чи ні», – розповів колишній слідчий.
Колишній слідчий прокурор, м’яко кажучи, висловлюється не зовсім точно. У матеріалах експертизи висновок такий:
«рубцеві зміни могли виникнути в результаті технічно неправильної операції», а також внаслідок травм і порушень рекомендацій лікаря в післяопераційний період. Ситуація потребує з’ясування. Експертиза дає відповідь тільки на поставлені слідчим питання. Слідчий, в свою чергу, згідно з Кримінальним процесуальним кодексом, повинен докласти максимум зусиль для з’ясування істини. На питання, чому з усіх питань, які могли б пролити світло і встановити реальну картину того, що сталося і які хірург попросив поставити перед первинним оглядом і відповіді які стали підставою для скасування вироку, слідчий вибрав тільки ті, які дозволили припустити провину лікаря, Дмитро Сисоєв не відповів, посилаючись на свою погану пам’ять. А на запитання, чому, на його думку, лікарів не допитали в суді, Сисоєв назвав «різні причини».
«Причини можуть бути різні. Розумієте, людина не визнає провини, вона вважає, що має рацію. І лікарі, які дали висновок, помиляються. Можливо, він попросив суд призначити якісь інші експертизи. Не знаю, можу тільки здогадуватися… Пам’ятаю, що швидкого вироку там не було. Якби був, я б знав. Це означає, що його там довго слухали, просто настільки, що я там більше не працював. Є в цьому випадку і суб’єктивні моменти, людина самостійно йде на операційний стіл — це завжди небезпечно. Тоді, ознайомившись з матеріалами справи, ми дійшли висновку, що винен лікар. Але якщо суд вважає інакше, то це так».
Справа розглядалася в судах загалом 8 років. За цей час вдалося провести всі необхідні слідчі дії для встановлення істини. Тим не менш, за клопотанням представника Дарницької прокуратури суд повернув справу для подальшого розслідування. І в такому разі, що робила прокуратура усі ці 8 років? Чи не тому справу повернули, щоб не виносити виправдувальний вирок? Ці питання досі залишаються без відповіді.
У розпал скандалу з Петровою проти пластичного хірурга виступила ще одна його колишня пацієнтка — Олена Дорош. У 2011 році вона звинуватила лікаря в тому, що він встановив їй імплантати в груди без видалення фіброаденоми, після чого її шви розійшлися. В анамнезі, де є згода пацієнтки на операцію, однак її бажання видалити фіброаденоми не вказується. У медичній практиці розбіжність швів вирішується повторною операцією, але в цьому випадку пацієнтка відмовилася від повторного хірургічного втручання і вирішила лікуватися за місцем свого проживання у Вишгороді, де їй провели дренування, і рана успішно зажила. Тоді в одній з клінік Києва їй видалили імпланти (незрозуміло чому з обох боків) і через деякий час встановили їх заново.
Олена вимагала від клініки компенсацію у розмірі півмільйона гривень. Цікаво, що після пластичної операції Дорош лікувалася ще в кількох медичних закладах, і в жодному з них не видалили фіброаденоми. У передмісті Києва у неї був стік у диспансері. Потім в іншій приватній клініці їй видалили імпланти. І ніде до другого ендопротезування пухлину не видаляли.
У медичній літературі немає однозначної відповіді на питання про необхідність видалення фіброаденом при маммопластиці, але однозначно, що їх наявність не може призвести до ускладнень і розходження швів.
Незважаючи на те, що Генеральна прокуратура не знайшла підстав для порушення кримінальної справи проти Романа Левицького, історію хвороби Олени Дорош передали на експертизу. Клініко-експертна комісія МОЗ України дала чіткий висновок: наявність фіброаденоми не мала прямого впливу на процес та результат ендопротезування молочної залози.
«Лікар одразу запропонував мені повернути гроші, щоб я могла десь зробити необхідні операції, і сказав, що може прооперувати мене в центрі безкоштовно. Але вже тоді я розуміла, що не зможу повернутися в цю операційну!» – пояснила мотиви своєї відмови від повторного втручання лікаря Олена Дорош в одному зі своїх інтерв`ю.
Службова недбалість за рахунок Держави: слідчий прокурор, чиї дії "програли" в ЄСПЛ, не поніс відповідальності, чого чекає ДБР?
Як би там не було, вся ця історія вже позаду і мова йде но про професіональні здібності хірурга, він всі ці роки працював не тільки в Україні але й далеко за її межами. Мова йде про професіоналізм слідчого та його слідчі дії які привели до того, що суд ЕСПЛ зобов’язав виплатити хірургу 7800 євро. Зауважте не слідчий виплачував цю суму, а саме держава.
Через певний час після виплати компенсації та громадського розголосу, Територіальний відділ Державного бюро розслідувань (ДБР) у місті Києві таки порушив кримінальне провадження за фактом завдання шкоди державі посадовими особами. Це було визнано важливим кроком до відновлення справедливості та боротьби з безкарністю.
Об'єкт розслідування: Дії службових осіб (прокурора Сисоєва, слідчих Прокуратури Києва), що призвели до фінансових втрат держави на суму 7800 євро. Орган, що веде справу: Територіальне управління ДБР, розташоване у м. Києві. Відповідальний слідчий: Старший слідчий 2 слідчого відділу Територіального управління ДБР, у м. Києві – Анатолій Пасічник.
І тут виникає нова Загроза: «Саботаж» у розслідуванні ДБР
На жаль, замість швидкого та ефективного розслідування, яке б призвело до притягнення винних екс-чиновників (як-от прокурор Сисоєв) до відповідальності та можливого регресного позову про стягнення 7800 євро, відбувається прямо протилежне.
Є факт, що розслідування, яке веде старший слідчий Анатолій Пасічник, вселяко затягується та не розслідується належним чином.
Це створює новий рівень безкарності: тепер затягується не лише початкове провадження проти доктора Левицького, але й справа про службову недбалість, яка має покарати винних за перший злочин.
Ми вважаємо що наслідки затягування, перш за все розмивання доказів. Затягування дозволяє винним особам (екс-прокурору та слідчим) краще підготуватися або приховати сліди. Та як результат уникнення відповідальності. Якщо розслідування буде вестися повільно і формально, справу можуть просто "тихенько" закрити через відсутність складу злочину, незважаючи на рішення ЄСПЛ та факт збитків.
А це загрожує повторними збитками для країни. Фактична бездіяльність слідчого ДБР Анатолія Пасічника може також кваліфікуватися як Службова недбалість (ст. 367 КК), оскільки вона шкодить інтересам держави в частині відшкодування збитків та боротьби з корупцією.
Ситуація вимагає негайного втручання. Якщо ДБР не здатне забезпечити належне розслідування, воно автоматично стає співучасником прикриття старої недбалості. Тому редакція «По той бік діалогу» вимагаємо від директора ДБР (Центральний апарат) взяти під особистий контроль розслідування, що ведеться Територіальним управлінням у м. Києві, щодо справи доктора Левицького та ретельно перевірити процесуальні дії старшого слідчого Анатолія Пасічника на предмет неналежного виконання службових обов'язків та саботажу розслідування.
Офісу Генерального прокурора здійснити ефективний нагляд за досудовим розслідуванням ДБР, щоб забезпечити його об'єктивність, повноту та неупередженість.
Гроші платників податків, витрачені на компенсацію, мають бути стягнуті з тих, хто своїми діями чи бездіяльністю завдав шкоди державі. Не можна допустити, щоб відповідальність за 7 800 євро знову розчинилася в недбалості чиновників.
фото з сторінки у Фейсбуці Дмитра Сисоєва
Тим паче що у цьому випадку є особа, колись молодий прокурорський мажор Сисоєв. Саме так його назвали журналісти ще у 2015 році коли проводили розслідування щодо житлового комплексу для військовослужбовців «Дегтяренка, 22».
Зупинить цькування пластичного хірурга Романа Левицького
Ще є інша сторона питання, - публікації у ЗМІ з явними ознаками замовлення, де шляхом монтажу, маніпулятивних тверджень та відвертої брехні, під прикриттям журналістських гіпербол та оціночних суджень. Коли всі звинувачення з відомого пластичного хірурга було знято, ТОВ «РРП ГРУП» під продюсуванням письменника Іларіона Павлюка, Олега Рогози та Юрія Рибася виходить передача компрометуючого характеру.
Цікаво, чи вистачить сміливості у тих журналістів, які кинули «каменюку» у хірурга, вибачитися хоча б перед своєю аудиторією, та зупинити переслідування, створити матеріали та випустити телевізійну програму на захист Романа Левицького? Питання риторичне, бо в Україні тільки на цькуванні працює замовна журналістика.
При цьому потрібно ще згадати потерпілу Петрову Олену, яка, чомусь відмовилась оскаржувати винесене Дарницьким судом рішення про закриття кримінального провадження за фактом неналежного виконання лікарських обов’язків, де, як вона раніше стверджувала, їй було спотворене обличчя, за строками давності і не встановленням особи що спричинила неналежне виконання лікарських обов’язків. Слід зазначити, що хірург оскаржив дане рішення, але йому, як людині, яка не мала процесуального статусу в справі було відмовлено в встановленні істини. Простіше кажучи, невинну людину таскали по судах і справу закрили по строках давності щоб не виплачувати компенсацію хірургу.
Проте сьогодні, пластичний хірург Роман Левицький вже пообіцяв перерахувати отриману компенсацію на потреби фронту. Крім того, він готовий безкоштовно оперувати бійців, які потребують допомоги пластичного хірурга. Саме так хірург-волонтер Левицький робив під час АТО, безкоштовно відновлюючи обличчя українським захисникам.
Детальніше про те, як вістояти у судах лікарську честь; зміни у попиті на операції краси після російської навали та конкуренцію на ринку послуг пластичної хирургії – дивіться у відео:
Залишити коментар