Ринковий етатизм – новий тренд у світовій економіці

Ринковий етатизм – новий тренд у світовій економіці (або як пояснити діяльність Трампа в економічній сфері)

Глобалізація ринку – головний тренд зрушень у світовій економіці останніми десятиліттями шляхом стирання кордонів між національними ринками товарів, послуг, капіталу, технологій та робочої сили з метою формування єдиного глобального ринку.

Чотири наслідки глобалізації:

1) зростання економік країн-реципієнтів темпами, найбільшими в світі;

2) заняття ними лідируючого становища в окремих галузях економіки;

3) зміна торгівельного балансу між країнами-донорами і реципієнтами на користь останніх;

4) перетворення самих країн-реципієнтів глобалізації в  донорів стосовно інших відсталих країн – свідчать про досягнення певних цілей глобалізації.

 Два загрозливі наслідки глобалізації: 1) непідконтрольність міжнародних корпорацій урядам держав, що сприяло розвитку світових криз (фінансової кризи 2008 року, пандемії коронавірусу 2019 року) і 2) використання країнами-реципієнтами здобутків  глобалізації для підсилення своїх позицій у геополітичних конфліктах аж до загрози воєнного застосування (як у конфлікті між Китаєм і Тайванем) – свідчать про невідкладність коректування світового економічного простору на основі викорінення негативних наслідків глобалізації.

Спроби президента США Трампа сприяти поверненню капіталів з країн-реципієнтів додому підвищенням імпортних мит, можна розглядати як ознаку початку формування нового тренду розвитку світової економіки, коли уряди держав переймають на себе прийняття рішень на ринку капіталів, і який може бути названий ринковим етатизмом (від поняття «етатизм», яке відображає погляд на державу як інститут, що має активно втручатися в економічне та політичне життя суспільства).

Глобалізація ринку.

Найголовнішим трендом зрушень у світовій економіці протягом останніх десятиліть вважається глобалізація ринків і взагалі економіки в цілому.

За поясненням Штучного інтелекту (ШІ) «Глобалізація ринку – це процес створення єдиного світового ринку шляхом стирання кордонів між національними ринками для товарів, послуг, капіталу, технологій та робочої сили. Це призводить до поглиблення міжнародного поділу праці, стандартизації процесів і зближення культур, що може сприяти економічному зростанню, але також створює нові виклики».

Хто же були і залишаються акторами світової глобалізації ринку? Безумовно, найсильніші в економічному сенсі держави, перш за все, США та провідні європейські країни. Результатом глобалізації, що й підкреслює висновок ШІ, є стирання економічних кордонів між різними країнами, найбільш вражаючим результатом чого стало приєднання у минулому відсталих країн – Китаю та Індії до лідерів світового розподілу ринків. Глобалізація привела фактично до перетворення окремих галузей економік цих країн у сучасні, повністю аналогічні країнам, які здійснювали переведення своїх капіталів у більш бідні країни із низькою платою праці в процесі  глобалізації. Більш того, Індія, Китай та інші країни східної Азії стали лідерами в електронній промисловості, автомобілебудуванні, фармацевтиці, виробництві товарів широкого споживання. У цілому культури народів країн-реципієнтів плодів глобалізації наблизилися до культур народів країн-донорів глобалізації, що в цілому сприяло розвитку світової економіки і покращення життя людей у цілому світі.

Відмітимо чотири наслідки глобалізації, які могли викликати занепокоєння країн-донорів, але які, поки що, не сильно турбували керівництво країн-донорів.

1. Завдяки перенесенню капіталів у країни-реципієнти, їхні темпи економічного зростання стали перевищувати темпи зростаннякраїн-донорів. Так, темпи зростання внутрішнього валового продукту (ВВП) країн за три десятиріччя з 1990 по 2020 роки склало для Китаю – 2178% (тобто, у 21,78 разів), для Мьянми – 1684%, Вьєтнаму – 1350%, Індії – 856%. При цьому зростання ВВП країн Європейського союзу склало лише 322%, а США – 350%. Це, навіть, менше за середні по планеті дані – 453% [1].

І навіть список 10 країн, найбільших за рівнем річного ВВП (за даними на 2018 рік, що показано в табл. 1) вражає тим, що в ньому знаходяться три країни, які зросли внаслідок світової глобалізації: Китай, Індія, Бразилія [2].

Таблиця 1

Обсяг номінального ВВП 10-ти країн світу (на 2018 рік)

2. Другим наслідком глобалізації стало захоплення країнами-реципієнтами глобалізації лідируючого становища в окремих галузях виробництва, Продемонструємо, наприклад, як змінилася структура світового автомобілебудування за роки інтенсивної глобалізації. Серед 10 країн  – найбільших виробників автомобілів у світі, представлених в табл. 2, п’ять країн зросли завдяки глобалізації, це: Китай Індія, Корея, Мексика, Бразилія [3].

Таблиця 2

Обсяги виробництва автомобілів 10-ма країнами – найбільшими виробниками в світі

Дані табл. 2 відображають результати захоплення країнами-реципієнтами глобалізації світових ринків найбільш вживаних моделей, залишивши Європі виробництво автомобілів здебільшого преміум-сегменту. Цікаво, що навіть такі найвідоміші світові автомобільні бренди як  Jaguar, Land Rover вже не належать країнам, де вони виникли, а є зараз власністю індійської компанії TATA, компанія Volvo – належіть Китаю, а корейська компанія SsangYong належить індійській компанії Mahindra.

Найбільш вражаючі  результати глобалізації демонструє світовий стан  виробництва мікрочіпів, три чверті яких виробляється в країнах Південно-Східної Азії: Тайвані, Малайзії, Південній Кореї, Сінгапурі. Значно виросли обсяги виробництва такої продукції в Індії. Зберігається значна роль в виробництві мікрочіпів у США, тоді як Європа у даній галузі належить до відстаючих регіонів [4].

3. Вражаючим результатом глобалізації стала зміна торгівельного балансу на користь країн, що розвиваються, що змушує вже «старі» країни приймати заходи щодо стримування агресивного натиску товарів і послуг з боку країн-реципієнтів глобалізації. Найбільшим є дефіцит торгівельного балансу США перед Китаєм, оскільки США продають Китаю товарів та послуг на $145 млрд, купляючи на $440 млрд (за даними 2024 року від ШІ). Дефіцит торгівельного балансу країн Європейського Союзу перед Китаєм сягнув майже 400 мільярдів євро у 2022 році [5].

4. Важливим результатом світової глобалізації є також те, що країни – у  минулому реципієнти глобалізації – самі стають донорами глобалізації, про що свідчить, наприклад, діяльність Китаю в країнах Африки. Або, як той же Китай просуває свою концепцію «один пояс – один шлях» у Європі, для чого сам голова КНР Сі Цзіньпін відвідує такі невеличкі по мірках Китаю країни, як Сербія та Угорщина, як налагоджує дружні відносини з Білоруссю, намагаючись забезпечити вільні шляхи експорту з Китаю до Європи навколо зони воєнного конфлікту між РФ і Україною.

Виникає питання, чому, скажімо, США не протистояли наступу Китаю на економіку США протягом тривалого періоду? Мабуть, у США панувала певна заспокоєність, яка базується на ролі США як емітента долара як світової резервної валюти в межах діючої так званої Бреттон-Вудської валютної системи. Подібна заспокоєність Європейського Союзу, мабуть, також базується на статусі євро, визнаного другою в світі резервною валютою, що підтверджується даними Міжнародного валютного фонду (МВФ). 

Найбільше саме торгівельний дисбаланс викликає занепокоєння країн-донорів глобалізації, що постійно продукує так звані «торгівельні» війни у вигляді підсилення імпортних мит та інших торгівельних обмежень.

Але на фоні цих у цілому прийнятних результатів глобалізації все більше стають зрозумілими її загрозливі наслідки, серед яких найсильнішими є наступні два.

1. Останнім часом проявився як негативний такий результат загальної концепції глобалізації ринку, як непідконтрольність міжнародних корпорацій урядам держав, що сприяло розвитку найбільш тяжких світових криз –  світової фінансової кризи 2008 року та пандемії коронавірусу у 2019 році.

Світова фінансово-економічна криза 2008 року почалася з іпотечної кризи в США, яка виникла внаслідок надмірного кредитування та спекуляцій на корпоративному ринку нерухомості, що призвело до створення фінансового міхура, здатного похитнути фінансовий стан реальної економіки багатьох країн. І хоча спільними зусиллями держав вдалося цю кризу вгамувати, але не було знайдено надійних механізмів її вчасного попередження на майбутнє.

Також, у період кризи пандемії коронавірусу «Ковід-2019» проявилося, як тепер стало зрозумілим, певне верховенство корпоративних інтересів у світовій фармацевтиці, що призвело до недоброякісного інформування населення країн, протидії спробам деяких державних і суспільних організацій виявити елементи змови у забезпеченні дієвими медичними засобами окремих країн тощо.

2. Найбільш загрозливим наслідком глобалізації є використання деякими країнами-реципієнтами здобутків  глобалізації для підсилення своїх позицій у геополітичних конфліктах – аж до загрози воєнного застосування (як у конфлікті між Китаєм і Тайванем), що свідчать про невідкладність проблеми коректування світового економічного простору з метою викорінення негативних наслідків глобалізації.

Поряд з конфліктною ситуацією, що склалася між Китаєм та Тайванем, мають місце інші конфліктні ситуації, що несуть загрозу мирним відносинам країн – донорів в і реципієнтів глобалізації, при чому, у ряді випадків самі плоди глобалізація сприяють роздмухуванню пожежі у загрозливих регіонах.

Постійно спостерігається загрозлива ситуація, пов’язана із Іраном, що призвела нещодавно до чергового сплеску війни між ним і Ізраїлем, до якої втрутилися США. Продовжується протистояння міх Ізраїлем і деякими арабськими силами, зокрема, з єменськими хусітами. Останнім часом загострюється воєнне протистояння між Венесуелою і Гайаною, країнами, які отримали немало вливань протягом періоду глобалізації. Численні конфлікти з використанням здобутків глобалізації виникають серед країн Африки.

Отже, все ж таки, вимальовується грань негативних наслідків глобалізації, які потребують втручання багатьох провідних країн для коректування світового економічного простору, що склався протягом останніх десятиліть.

Спроби президента США Трампа сприяти поверненню капіталів з країн-реципієнтів додому підвищенням імпортних мит, можна розглядати як ознаку початку формування нового тренду розвитку світової економіки, коли уряди держав переймають на себе прийняття рішень на ринку капіталів, і який може бути названий ринковим етатизмом (від поняття «етатизм», яке відображає погляд на державу як інститут, що має активно втручатися в економічне та політичне життя суспільства).

Список використаних джерел

1. Список стран по темпам роста ВВП (рос)

2. Список країн за ВВП (номінал). Вікіпедія.  

3. Найбільші країни-виробники легкових автомобілів у 2025 році. Максим Кальник. No comments. Nov 18, 2025.  

4. Виробництво мікрочіпів: найбільші компанії, світові ринки, тенденції у 2022 році. Світовий банк. 2022. 

5. Обсяг торгівлі між ЄС і Китаєм торік становив €2,5 мільярда на день – Фон дер Ляєн. Укрінформ.