Сьогодні ми торкнулися надзвичайно важливої та, на жаль, дуже болючої проблеми, з якою стикаються тисячі українських ветеранів. Можливо, для когось це новина але: система медичного огляду при вході в армію та при виході з неї кардинально відрізняється і це створює серйозні перешкоди для демобілізованих.
Давайте докладно розберемо, в чому полягає проблема, чому так відбувається і які це має наслідки.
Різниця між ВЛК та МСЕК
Щоб зрозуміти суть проблеми, важливо чітко розрізняти ці дві ключові комісії, які ми згадали:
ВЛК (Військово-лікарська комісія) її основне завдання — визначати ступінь придатності до військової служби. Вона відповідає на питання: "Чи може ця людина воювати?" або "Чи настільки хвора ця людина, що її треба звільнити?"
МСЕК (Медико-соціальна експертна комісія): це цивільна комісія. Її завдання — визначати ступінь втрати працездатності (тобто встановлювати групу інвалідності) та потреби у соціальному захисті. Вона відповідає на питання: "Чи може ця людина повноцінно працювати в цивільному житті і яка допомога їй потрібна від держави?"
Як система працює зараз, а головне в чому збій?
При мобілізації (Вхід):
Все логічно. Кожна людина проходить ВЛК, щоб армія знала, що вона придатна до служби і який стан її здоров'я «на вході».
При демобілізації (Вихід):
Ось тут і виникає проблема, у всіх вчорашніх військових, тому що немає "Вихідної ВЛК".
Чому?
Та все просто. Чинне законодавство не передбачає автоматичного, обов'язкового проходження ВЛК «для всіх» військовослужбовців при звільненні (наприклад, по завершенню мобілізації, за віком чи сімейними обставинами).
ВЛК лише за станом здоров'я: Військовий проходить ВЛК перед звільненням тільки в тому випадку, якщо він звільняється саме "за станом здоров'я". Тобто, він має отримати поранення або його хвороба має загостритися під час служби настільки, що він сам подає рапорт про звільнення, і його направляють на ВЛК.
МСЕК – це наступний крок. Якщо ВЛК робить висновок "непридатний до військової служби", то після цього військового направляють на МСЕК, щоб встановити йому групу інвалідності. Тобто, МСЕК – це вже наслідок, а не першопричина.
Суть проблеми: "Недоведена хвороба"
Головна проблема полягає у відсутності фіксації стану здоров'я на момент звільнення.
Уявімо ситуацію: військовий служив, отримав контузію, мав постійні проблеми зі спиною через носіння бронежилета та хронічний стрес, але продовжував службу. Його демобілізують за сімейними обставинами. Він не проходить жодної медкомісії, бо звільняється не "за станом здоров'я".
Через рік у цивільному житті наслідки контузії (постійні головні болі, проблеми зі сном) та проблеми зі спиною посилюються настільки, що він не може нормально працювати. Він звертається до МСЕК, щоб отримати групу інвалідності. А МСЕК запитує його: "А де докази, що ці хвороби пов'язані з проходженням військової служби?"
Можна скільки завгодно наводити приклади, але особливу увагу слід звернути на поширені серед військових захворювання, зокрема:
•серцево-судинні та хронічні респіраторні хвороби;
•посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та психічні розлади;
•захворювання опорно-рухового апарату;
•ризики розвитку наркозалежності та алкоголізму, що часто виникають як наслідок бойового стресу та адаптаційних проблем після служби.
А саме тут виникає "бюрократична стіна":
1. Немає "причинного зв'язку": У військового немає висновку ВЛК, який би встановив "причинний зв'язок" його захворювання зі службою в ЗСУ.
2. Тягар доведення: Тепер вже ветеран (а не військовий) змушений сам бігати по цивільних лікарнях, збирати довідки і намагатися довести, що його хвороби почалися саме «там», в армії.
3. Втрачені пільги: Без цього зв'язку він не може отримати статус "особи з інвалідністю внаслідок війни", а отже, втрачає право на значно вищі виплати, пільги та спеціалізоване лікування.
Особливо гостро ця проблема стоїть у питаннях психічного здоров'я, зокрема ПТСР (посттравматичного стресового розладу). ПТСР часто проявляється не одразу, а через місяці після повернення до цивільного життя. Без фінального медичного огляду довести, що він є наслідком служби, вкрай важко.
Чи є рішення?
Вирішити можна будь яку проблему якщо в цьому хтось зацікавлений крім демобілізованих.
На проблему сьогодні можна вирішити, - частково. Насправді, законодавство (зокрема, Наказ МОУ №402) дозволяє вже демобілізованій особі звернутися до свого ТЦК та СП (військкомату) із заявою про проходження ВЛК для встановлення причинного зв'язку захворювань. Це можна зробити протягом 5 років після звільнення.
Але і тут є проблема:
Це не автоматично. Ветеран має сам знати про це право та ініціювати процес.
Бюрократія. На практиці ТЦК часто "футболять" ветеранів, не бажаючи брати на себе цю роботу, або самі не знають процедури.
Час. Це забирає місяці, протягом яких людина залишається без належної допомоги.
Висновок напрошується сам собою:
Відсутність обов'язкової "вихідної" медичної комісії для всіх демобілізованих — це серйозна системна прогалина. Вона перекладає весь тягар доведення своїх хвороб, набутих на службі, з держави на самого ветерана, залишаючи його сам на сам зі своїми проблемами та бюрократичною машиною. Юристи та ветеранські організації вже давно наголошують на необхідності зміни цієї системи, щоб кожен захисник при звільненні отримував повний медичний звіт про стан свого здоров'я.
Днями ряд ГО звернулися до Народного депутата України Остапенко Анатолія Дмитровича, Голови підкомітету Верховної Ради України з питань соціального захисту військовослужбовців, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей з пропозицію розробки та прийняття закону який врегулює питання медичного обстеження військово службовців при звільненні з військової служби. Також пропонуємо і запрошуємо інших депутатів долучитися до вирішення цього архіважливого питання.
Від нашої ГО ветеранів-переселенців "Нова Нація" підготували листа на підкомітет в справах Ветеранів з наступним змістом:
"... ми змушені звернути увагу на суттєву законодавчу прогалину, яка створює критичні труднощі для демобілізованих військовослужбовців у доступі до належної медичної та соціальної підтримки.
Проблема:
Нині законодавство України не передбачає обов’язкового комплексного медичного обстеження для всіх військовослужбовців, які звільняються з військової служби.
Відповідно:
більшість демобілізованих не мають належно задокументованого стану здоров’я на момент звільнення;
не встановлюється причинний зв’язок можливих захворювань із військовою службою;
у подальшому на ветерана перекладається весь тягар доказів при зверненні до МСЕК;
значна частина захисників втрачає можливість отримати статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» або отримує його із суттєвою затримкою.
Особливо гостро ця проблема стосується:
розладів психічного здоров’я (ПТСР, депресія, тривожні розлади), що часто проявляються із затримкою у часі;
захворювань опорно-рухового апарату, серцево-судинної й неврологічної систем;
інфекційних та запальних захворювань, зокрема хронічного простатиту у військових, які тривалий час перебувають в окопах взимку;
ризиків онкологічних захворювань, що зростають через хронічний стрес, порушення доступу до медичних послуг та зміну способу життя, особливо серед ВПО та ветеранів.
Причина:
Військово-лікарська комісія (ВЛК) перед звільненням проводиться лише у випадку звільнення за станом здоров’я. Для всіх інших військових такої процедури не передбачено.
Це фактично позбавляє державу належного обліку стану здоров’я захисників, а ветеранів — законних гарантій.
Міжнародний досвід:
У Збройних силах США діє обов’язковий “Separation Health Assessment / SHPE” — єдиний комплексний медичний огляд при звільненні зі служби, який:
- документує стан здоров’я «на виході»
- фіксує всі можливі наслідки служби
- автоматично інтегрується в систему підтримки ветеранів (VA)
Ця модель знімає із ветерана необхідність доводити те, що держава має знати сама: як саме служба вплинула на його здоров’я.
Наші пропозиції
Просимо Підкомітет ініціювати розробку та ухвалення окремого закону, який:
1. Запровадить обов’язкове медичне обстеження для всіх військовослужбовців перед звільненням (за будь-яких підстав).
2. Гарантує обов’язкову оцінку психічного здоров’я, включно з оцінкою ризику ПТСР та когнітивних порушень.
3. Забезпечить встановлення причинного або ймовірного зв’язку між хворобами та проходженням служби.
4. Створить автоматизований маршрут від звільнення - ВЛК - система соціального захисту - медична підтримка ветерана.
5. Передбачить електронний медичний звіт ветерана з доступом для МОЗ, МСЕК та служби у справах ветеранів.
Ці кроки дозволять:
зменшити рівень невиявлених наслідків служби;
прискорити призначення відповідних статусів і виплат;
знизити ризики втрати працездатності ветеранів;
оптимізувати систему охорони здоров’я та реабілітації.
Висновок:
Базові правила проходження ВЛК визначає Наказ МОУ №402 (із численними оновленнями). Він регламентує як визначення придатності, так і встановлення причинного зв’язку захворювань із військовою службою, у т.ч. для осіб, звільнених з військової служби. Тобто правовий інструмент для «доведення» зв’язку після демобілізації існує, але він не автоматичний — ініціатива лежить на людині, а процедура складна.
У 2024–2025 були зміни до 402-го (скасування «обмежено придатний» тощо), однак універсального “вихідного” медогляду для всіх демобілізованих нормативно не запроваджено. Практика залишає ветерана сам-на-сам із ТЦК та СП і збором доказів, якщо він звільняється не «за станом здоров’я».
Захисники України, виконуючи свій обов’язок, ризикують здоров’ям і життям. Обов’язок держави — гарантувати їм справедливий облік цих втрат, а не змушувати доводити очевидне.
Ми готові долучитися до робочої групи та надати експертну допомогу, аналітичні матеріали та практичний досвід співпраці з ветеранами.
Просимо повідомити нас про результати розгляду та подальші кроки Підкомітету."
А яка ваша думка, Панове?
З повагою, Микола Греков
Залишити коментар