Фраза «А якщо вибори в найближчу неділю?» давно перестала бути просто стандартним питанням соціологів. Сьогодні це головний політичний тригер, який змушує кулуари Верховної Ради працювати в режимі «турбо», а регіональні еліти — вигадувати абсолютно нові форми виживання.
Офіційно влада та опозиція сходяться на одному: під час дії воєнного стану вибори проводити не можна. Проте за зачиненими дверима кабінетів підготовка йде повним ходом. Переписуються виборчі формули, а за кошти міжнародних донорів створюється те, чому позаздрили б політтехнологи минулого, — ідеальні, повністю верифіковані електоральні «сітки».
1. Технологічні «фокуси» у Раді: Як повернути закриті списки
Поки на телеекранах говорять про єдність, у профільному комітеті парламенту обговорюються зміни до виборчого законодавства, здатні помножити на нуль колишню реформу «відкритих списків».
· Законопроєкт № 13464 (Шоу фокусників): Пропонується вкрай хитра норма. Якщо виборець проголосував за партію, але не вписав номер конкретного кандидата в регіоні (або зробив помилку), його голос автоматично йде не в регіональний кошик, а до загальнонаціонального списку. Що це означає? Всю владу знову забирають партійні боси в Києві, які за зачиненими дверима формуватимуть перші «прохідні» місця, повністю нівелюючи вплив регіонів.
· Законопроєкт № 13419 (Повернення «князьків»): Пропонується підняти поріг обов'язкової партизації на місцевих виборах з 10 до 50 тисяч виборців. Усе, що менше — класична мажоритарка. Це ідеальний подарунок для місцевих латифундистів, забудовників та «господарників». Їм більше не потрібні партійні франшизи, а центральній владі потім буде набагато простіше домовлятися з розрізненими місцевими депутатами-одинаками.
2. Кейс Луганщини: Віртуальні громади, реальні реєстри та «паралельні імперії»
Окупована майже повністю Луганська область сьогодні є унікальним полігоном для тестування новітніх виборчих технологій. За законом, будь-яка партія з амбіціями на загальнонаціональний статус зобов’язана мати чинні обласні організації в більшості регіонів країни. Інакше — ліквідація через Мін’юст.
Тож партійні структури Луганщини змушені існувати у дивному форматі «юридичних привидів». На папері в реєстрах НАЗК вони досі перебувають у зруйнованих війною містах (Сєвєродонецьку, Рубежному), а фактично — перетворилися на інструменти збору даних у столиці чи Дніпрі.
Якщо у Києві партійні боси малюють красиві презентації, то на реальній Луганщині політичний ландшафт завжди тримався на залізобетонних фігурах. Сьогодні ця система розділена між двома великими силами, які в евакуації ведуть запеклу боротьбу за майбутнього виборця.
Зе-команда: Монополія влади та корупційні шлейфи
Провладна вертикаль представлена нардепами від «Слуги Народа» Максимом Ткаченком та Русланом Горбенком, які через ТСК з питань ВПО курують гуманітарні хаби, а також очільником Луганської ОВА Олексієм Харченком (ексдепутатом Житомирської міськради від «Слуги Народа», який контролює мережу релокованих військових адміністрацій).
Проте єдиний мажоритарник від «Слуг» у регіоні — Олексій Кузнєцов (округ № 106, Сєвєродонецьк) — сьогодні став уособленням кадрової катастрофи. Поки його виборці шукають притулок по всій країні, сам Кузнєцов став фігурантом гучного антикорупційного розслідування НАБУ та САП щодо махінацій із закупівлями дронів та систем РЕБ за завищеними цінами. Його членство у фракції призупинили, але в реєстрі виборців його округ досі формально закріплений за ним.
«Імперія Шахова»: Мажоритарний бліцкриг під брендом «Довіри»
Справжніми господарями електоральних полів Луганщини перед великою війною стала команда Сергія Шахова (формальні самовисуванці та партія «Наш край», які згодом юридично переродилися у впливову парламентську групу «Довіра»). Це була класична мережева структура, яка свого часу здійснила справжній бліцкриг у регіоні, забравши під себе ключові округи:
· Сергій Шахов (округ № 114, Станиця Луганська): Лідер імперії, який наразі перебуває в розшуку НАБУ, але його бренд досі є «релігією» для тисяч лояльних виборців.
· Олександр Сухов (округ № 107, Лисичанськ): Людина Шахова, яка впевнено забрала колишню «вотчину» регіонала Сергія Дунаєва.
· Сергій Вельможний (округ № 112, Рубіжне): Посунув уплив багаторічного патріарха Луганщини Юлія Іоффе.
· Олександр Лукашев (округ № 113, Сватове) та Вікторія Гриб (округ № 105, Щастя): Повністю закрили мажоритарний замок цієї групи на Луганщині.
Сьогодні вся ця команда чудово розуміє: їхні класичні методи роботи «в полях» на округах більше не працюють фізично. Тому вони, так само як і провладна команда, змушені грати на полі віртуальних баз даних переселенців.
3. Електоральна географія: Від Дніпра до Мюнхена
У звичайні часи кожен з цих округів мав свій голос у парламенті. Проте якщо завтра вибори, ми зіткнемося з безпрецедентною політичною деформацією та ілюзією представництва:
«Корисні переселенці» як донори мандатів
Партійним босам у Києві вигідно, щоб луганчани голосували на дільницях в інших областях або за кордоном. Чому? Згідно з вищезгаданим законопроєктом № 13464, якщо переселенець з Рубіжного прийде на дільницю у Львові чи Мюнхені та проголосує просто за бренд партії (не вписуючи конкретне прізвище кандидата, бо він його банально не знає у новому регіоні), його голос автоматично летить у загальнонаціональну партійну скарбничку.
Цей голос підсилить позиції якогось київського забудовника чи спонсора партії, а не регіонального лідера з Луганщини. Область фактично позбавляється реального політичного голосу на користь столичних кабінетів.
Цифрова пастка «турботи»
Саме тому і Ткаченко з Горбенком, і очільники релокованих ВГА сьогодні так запекло тримаються за контроль над гуманітарними хабами. Це не просто видача коробок із продуктами за рахунок міжнародних донорів (ООН, Червоний Хрест та європейські гранти). Це єдиний живий реєстр виборців Луганської області. Навіть державна система не має такої точної карти розселення луганчан.
Як працює ця схема? Ви не отримаєте допомогу, продуктовій набір чи юридичний ваучер, поки не зареєструєтесь на сайті або у чат-боті. Людина власноруч віддає свої персональні дані: ПІБ, телефон, email, поточну адресу проживання в евакуації та стару прописку.
«Сітка» готова, верифікована та сегментована. Організаторам процесу вдалося загребти жар чужими руками — побудувати ідеальну виборчу інфраструктуру за рахунок західних платників податків.
Замість висновку: Регіон у «хмарі»
Луганщина стала першим українським регіоном, який повністю перевели у віртуальний простір. Поки Сергій Шахов шле полум'яні привіти з розшуку, Олексій Кузнєцов розбирається з підозрами НАБУ, а керівники ОВА та профільні нардепи ділять сфери впливу в евакуаційних хабах, звичайний переселенець перетворився на безкоштовний електоральний ресурс.
Його дані пораховані, його лояльність здобута за рахунок гуманітарки від іноземних фондів, а голос у майбутньому буде використаний для того, щоб закріпити у владі людей, які ніколи в житті не бачили териконів. Вибори ще не оголошені, але їхній перший етап — збір та верифікація виборця — кураторами «віртуальних громад» уже успішно виграний.
Залишити коментар