Я вибираю космополітизм не з заперечення культури, історії чи коріння, а з розуміння їх природних меж. Світ давно вийшов за межі замкнутих національних просторів, мислення, що застрягло в межах прапорів та міфів, надто часто перетворюється на інструмент маніпуляції замість інструменту розвитку.
Космополітизм для мене починається із визнання цінності людини як самостійної особистості. Паспорт, мова та місце народження залишаються фактами біографії, але не критеріями мислення, гідності чи відповідальності. Національна приналежність визначає походження, але з визначає масштаб свідомості.
Історія ясно показує, коли людину зводять до колективної ідентичності, особистість розчиняється. На її місці утворюється маса, зручна для управління, мобілізації та виправдання конфліктів. Космополітичний світогляд потребує індивідуальної позиції, самостійних висновків та внутрішньої відповідальності за власні погляди.
Я вибираю космополітизм тому, що він визнає відмінності без перетворення їх на джерело ворожнечі. Культура у такому підході стає простором обміну, мова — засобом розуміння, історія — матеріалом для аналізу, а чи не нескінченного відтворення старих конфліктів.
В умовах взаємопов'язаних економік, технологій та глобальних ризиків ілюзія ізольованого існування втрачає сенс. Пандемії, війни, кліматичні зміни, енергетичні кризи та інформаційні потоки не визнають державних кордонів. Космополітизм тут виступає формою інтелектуальної чесності та тверезого погляду на реальність.
Я вибираю космополітизм як захист від спрощення світу. Він вимагає зусилля, внутрішньої дисципліни та готовності сумніватися. Він не обіцяє моральної переваги, але формує здатність бачити в іншій людині розум, уразливість та відповідальність, а не символ чи функцію.
Космополітизм не позбавляє людину вдома. Він позбавляє будинок статусу фортеці, зведеної проти всього світу.
Залишити коментар