Історія людства завжди розвивалася через протиріччя. Ще з часів протестантської Реформації світ виявився розділеним не лише за релігійними лініями, а й з питань влади, економіки та моралі. Саме тоді почали формуватися ті ідеї, які згодом призвели до ламання старих підвалин та створення нових соціальних конструкцій.
Однак справжній початок глобальних проблем, які ми відчуваємо і сьогодні, було покладено наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, в епоху буржуазного ультралібералізму. Індустріалізація набирала небувалі обороти, створюючи нові форми виробництва, торгівлі та капіталовкладень. Саме в цей час з'явилися перші по-справжньому заможні люди, чий вплив поширювався не тільки на економіку, а й на політику, культуру та геополітичні процеси.
З одного боку, їх енергія та капітал стали рушійною силою прогресу. Вони визначали вектор розвитку країн на десятиліття вперед, формували нові стандарти життя, сприяли науковим відкриттям та технологічним ривкам. Але з іншого боку, саме їхня діяльність стала джерелом нових соціальних протиріч — нерівності, класової боротьби, колоніального тиску та перерозподілу світових ресурсів.
Без їхньої участі прогресія суспільства була б неможлива. Але й без болю немає трансформацій. Кожне нове відкриття, кожна соціальна перебудова народжувалися через кризи, протести та революції. Саме ця діалектика – боротьба між творенням та руйнуванням – стала законом історичного розвитку людства.
Сьогодні, аналізуючи минуле, ми бачимо, що витоки багатьох сучасних проблем сягають корінням у той період. Буржуазний ультралібералізм кінця ХІХ століття дав світу як нові горизонти, а й нові протиріччя, які людство досі прагне подолати.
Залишити коментар