В українській владі утворилося дивовижне роздвоєння реальності.
З одного боку — Міністерство розвитку громад, територій та внутрішньо переміщених осіб і його очільник Віталій Безгін презентують системні зміни до урядової постанови № 841: запровадження безперервних маршрутів, персональну відповідальність ОВА за кожен етап, попереднє резервування місць у тилу та фіксацію завершення евакуації лише після безпечного прибуття людини. Держава намагається нарешті приборкати хаос і збудувати цивілізовані правила.
А з іншого боку — його ж колега по парламенту, народний депутат і заступник голови профільного Комітету з прав людини Максим Ткаченко та його кишенькова організація «ВПО України» наочно демонструють, чому в країні досі панує безлад. Законодавча влада в особі окремих її представників виявилася банально неспроможною виконувати елементарні норми закону: від відповіді на журналістський запит до базових вимог Правил дорожнього руху та Кримінального кодексу.
Тиша на Грушевського: Ткаченко обрав глуху оборону
П’ятиденний термін, відведений Законом України «Про доступ до публічної інформації» на відповідь нардепа щодо діяльності ГО «ВПО України», давно минув.

Парламентарю поставили прості й підкріплені офіційними відповідями п'яти відомств запитання:
- Чому на нерозмитненому бусі-фантомі без дозволів військових красуються логотипи його організації?
- На якій підставі ГО «ВПО України» оперує гуманітарними рейсами, якщо за даними Мінсоцполітики вона взагалі не зареєстрована в Автоматизованій системі як отримувач допомоги?
- Чи має право партнер його фонду Олексій Бахтін збирати сотні тисяч гривень на особисті картки під брендом народного обранця?
Відповіді немає. І це зрозуміло: будь-яке письмове зізнання Ткаченка — це або публічне підтвердження контролю над сірою схемою (ст. 364 КК України), або боягузливе відхрещування від власного кишенькового проєкту. Коли народний депутат ігнорує закон, який сам зобов’язаний захищати, — це діагноз усій системі парламентського контролю.
Фокус із перевдяганням: від мертвого британця — до столичного кросовера
Поки на Грушевського тримають паузу, в Краматорську розгорнувся справжній цирк шапіто.
Зрозумівши, що історію з фальшивими британськими номерами AJ54 USE (які у базі DVLA належали списаному ще у 2015 році позашляховику Mitsubishi) зам'яти не вдасться, ділки вирішили замінити реквізит. Але замість того, щоб поставити бус на облік чи показати техпаспорт, вони просто прикрутили іншу фальшивку.
У жовтневих відеозвітах «евакуаторів» той самий білий іржавий Volkswagen Transporter із партійними написами «ВПО УКРАЇНА» раптово виїхав під українськими державними номерами KA 6359 TO.

Перевірка за відкритим Єдиним державним реєстром МВС дає нищівний результат:
- Номерний знак KA 6359 TO закріплений за преміальним кросовером MERCEDES-BENZ GLK 220 CDI 4MATIC 2012 року випуску!
- Колір: СІРИЙ.
- Власник: Приватна особа з міста Києва.
Тобто нерозмитнений білий мікроавтобус просто перетворили на «двійника» чужого приватного «Мерседеса»! Це відкритий, нахабний склад злочину за ст. 290 КК України (знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу).
І все це супроводжується новою клоунадою: щоб додати відео драматизму для закордонних донорів, біля машини тепер дефілює колоритний «оруженосець» у цивільній кепці, який урочисто несе в руках каску та виблискує помповою рушницею посеред мирного двору, де жінки спокійно набирають воду з баків.

«З дому до дому»: тіньовий бізнес замість державної безпеки
Справжня сутність «евакуації» остаточно розкрилася у записах від 9 жовтня 2026 року.
Поки міністр Безгін розповідає про контрольовані транзитні пункти та оцінку потреб евакуйованих, водії буса під наліпками Ткаченка діловито домовляються з людьми про адресну доставку «з дому до дому» до Полтави! Жодних транзитних центрів, жодних списків в ОВА, жодної координації з комендатурою, яка офіційно заявила, що не видавала Бахтіну перепусток.
Це класичний комерційний перевіз під прикриттям депутатського посвідчення. Замовлення збирають у телефонному режимі, людей пакують у нелегальний транспорт із номерами від київського паркетника, а потім монтують сльозливі ролики в соцмережі, виставляючи реквізити Monobank та PayPal для збору пожертв від наївних іноземців.
Де вихід і що з цим робити?
Ситуація з тандемом Ткаченка — Бахтіна ставить руба головне питання: чи взагалі мають право займатися порятунком людей структури, які не мають жодної законної реєстрації, оперують нерозмитненим контрабандним транспортом із підробленими номерами та не несуть жодної відповідальності за життя людей?
Відповідь очевидна: ні, не мають.
- Законодавчий колапс: Якщо народний депутат дозволяє вішати бренд своєї організації на автомобілі-двійники та не здатний відповісти за власну діяльність перед журналістами, будь-які реформи евакуації розбиватимуться об політичний дах і безкарність.
- Вихід із глухого кута: Усі зміни до постанови КМУ № 841 залишаться на папері, якщо держава негайно не вичистить сіру зону навколо евакуації. Кожен волонтерський автомобіль на прифронтових блокпостах повинен мати чітку реєстрацію в АС ГД Мінсоцполітики, верифікацію ВСП та офіційне закріплення за конкретним маршрутом ОВА.
- Час правоохоронців: Жодні «депутатські корочки» не повинні рятувати від конфіскації транспортні засоби з підробленими номерами.
Ігнорування запиту нардепом Ткаченком, систематична підміна номерів AJ54 USE на KA 6359 TO, нульовий баланс у державних реєстрах гуманітарки та торгівля небезпечними неконтрольованими рейсами — це більше не привід для дискусій.
Цей доробок передається туди, де депутатська мовчанка більше не спрацює: до Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань та Служби безпеки України.
Залишити коментар