Газпрому не вдасться уникнути санкцій США

Sep 21, 2020, 2:34:20 PM

«Газпром флот» перереєстрував судно «Академік Черський» на АТ «Самарський теплоенергетичний майновий фонд», про що свідчать дані Російського міжнародного реєстру судів. Тим самим російський «Газпром» намагається уникнути американських санкцій.

Проте, з урахуванням того, що АТ «СТМФ» входить в список афілійованих осіб «Газпрому», а засновниками компанії є «Газпром теплоенерго» і «Газпром межрегіонгаз», вищезгаданим діям «Газпрому» немає логічного пояснення. Адже у разі початку будівництва ПП-2 трубоукладальником «Академік Черський» американські санкції будуть введені проти усіх компаній, що беруть участь у будівництві, і їх материнських офісів, тобто самого «Газпрому», а також компаній, які продали судна для будівництва ПП-2, яким є той же «Газпром».

Американські сенатори Тед Круз і Джин Шахін вже зараз активно працюють над розширенням санкцій проти учасників будівництва «Північного потока-2», а то час як сам трубопровід навіть не отримав необхідних дозволів від Данського енергетичного агентства (ДЭА). Більш того, запропоновані санкції загрожуватимуть усім долученим до реалізації ПП-2 компаніям, навіть у випадку їх затвердження після реалізації проекту. Це пов’язано з тим, що законопроектом пропонується накладення санкцій з грудня 2019 року, тобто потенційно ці санкції вже діють, і будь-які компанії, що надаватимуть сприяння ПП-2 вже під загрозою санкцій, включаючи страхової компанії та порти, в яких швартуються судна, які в подальшому (потенційно) будуть завершувати ПП-2.

Закінчення будівництва «Північного потока-2» на сьогодні залежить від декількох чинників. По-перше, це отримання NordstreamAG дозволу на будівництва ПП-2 від влади Данії. У «Газпрому» є два судна, здатні добудувати газопровід, це «Академік Черский» і «Фортуна». Баржа «Фортуна» у свою чергу не відповідає вимогам Данського енергетичного агентства (ДЭА), згідно з якими у трубоукладальника має бути система динамічного геопозиціонування по супутниках. «Фортуна» ж має систему позиціонування якірного типу, використання якої у водах неподалік данського острова Борнхольм є небезпечним і повністю відкидається ДЭА. «Газпром» в червні зробив чергову спробу переконати данського регулятора в можливості задіяти «Фортуну» і отримав чергову відмову.

По-друге, у «Академіка Черского» є інша проблема, що не дозволяє почати роботи, це необхідність переобладнувати судно для укладання труб 48 дюймів. Але роботи по переобладнанню так і не були розпочаті у зв'язку з відсутністю страховки на виконання робіт. Страховка трубоукладального судна є також важливою вимога ДЭА для допуску «Академіка Черського» до виконання робіт в Данських водах.

Таким чином, загроза санкцій США, повністю зупинила заплановані роботи як по переобладнанню судна, так по завершенню будівництва ПП-2.

Для «Газпрому» прихід липня і заборона на проведення будь-яких робіт в районі о. Борнхольм у зв'язку з нерестом тріски, це усього лише передих, під час якого можна доводити інвесторам і акціонерам в особі російського народу, що тільки природа зупиняє завершення будівництва проекту. Але в реальності ніхто інший як дядько Сем вирішує долю російської труби.


1.    Санкції вдарять по «Газпрому» болючіше, ніж про це запевняють росЗМІ

 

Навіть за відсутності у «Газпрома», активів, які можуть безпосередньо потрапити під американські санкції, існує високий ризик нарощування тиску США на європейських споживачів, які купують газ безпосередньо у «Газпрому». США, на прикладі Польщі і Туреччини вже довели, що можуть різко наростити постачання СПГ за доступною ціною у будь-яку країну, що прагне відмовитись від російського газу. На сьогодні складається враження, що Європа вже почала готуватися до введення санкцій проти «Газпрому».

Постачання «Газпрому» вже впали на 20% в порівнянні з показниками 2019 року, а враховуючи наднизькі ціни на енергоресурси за останні декілька десятиліть, «Газпром» може не пережити цей період без допомоги держави і своїх акціонерів - населення РФ, яким доведеться розплачуватися за управлінські прорахунки своїх керівників. 

 

2.    Усі дії «Газпрому» є усього лише спробами не втратити лице перед іноземними інвесторами і зберегти вартість своїх акцій

 

Зовнішня кон'юнктура для «Газпрому» складається так, що добудувати «Північний поток-2» найближчими роками не представляється реальним. У зв'язку з цим, російському газовому монополістові залишається лише створювати бурхливу видимість намагань добудувати ПП-2, адже у разі провалу цього проекту, Росія не лише втратить більше 20 млрд доларів вкладених з трубу інвестицій, але і значну вартість акцій самого «Газпрому».

Враховуючи суворі реалії 2020 року для російської нафтогазової сфери, що відобразилися в падінні попиту на газ, скорочення постачань, падінні доходів і нарощення збитків, російський монополіст різко вийшов на іноземні ринки капіталу і цього року вже позичив 3,9 млрд доларів. І практично половина цих засоби пішли на погашення попередніх позик. Реальність для «Газпрому» дійсно сумна. Чистий збиток «Газпрому» за перший квартал 2020 року за російськими стандартами бухгалтерської звітності склав 306 млрд руб. або більше 4 млрд доларів. Це стало гіршим результатом монополії, хоча 2019 рік компанія теж закінчила зі збитком в 190 млрд руб.

Враховуючи, що до кінця року «Газпрому доведеться позичити на зовнішніх ринках ще близько 10 млрд доларів, російському монополістові ні в якому разі не можна втрачати лице і визнавати себе програвшою стороною. У такому разі від неї відвернутися її віддані німецькі і французькі інвестори, для яких Росія була і залишається джерелом легких грошей. Крім того, акції «Газпрому» різко втратять в ціні, коли інвестори зрозуміють, що компанія втопила більше 20 млрд доларів, і це тільки в «Північному потоці-2». Ще стільки ж втоплено в «Турецькому потоці», який на сьогодні працює не більше ніж на 15% потужностей, у зв'язку з тим, що Туреччина вирішила піти шляхом диверсифікації постачань газу для запобігання росту залежності від Росії в енергетичній сфері.

3.    Nordsteam AG не зможе ані почати роботи ані переобладнати судно під загрозою санкцій США.

 

Компанія оператор проекту NordStream 2 AG до фактичного початку будівництва повинна представити Датському енергетичному агентству (ДЕА) оновлений план робіт, задіяний флот і усю необхідну документацію, включаючи страховку на судна і виконання робіт по трубоукладанню. Враховуючи, що страхування такого типу у світі в основному здійснюється не дуже великою кількістю фірм, а багато хто з них зареєстровані в західних юрисдикціях, ризики для страхових компаній потрапити під санкції США можуть перевищити можливий заробіток від «Газпрому». Російські страхові компанії не матимуть необхідного статусу і рівня довіри з боку данського регулятора.

Враховуючи проблему страхування своїх суден і робіт по ПП-2, з якими зіткнулися в «Газпромі», отримання дозволу ДЕА на продовження робіт по укладанню ПП-2 сьогодні потребуватиме значних фінансових і дипломатичних зусиль РФ, щоб зломити опір Данії.

Перш за все РФ намагатиметься використати німецьке лобі та прихильних до РФ представників Бундестагу з партій АдГ та Ліві, які, як це не дивно мають значні позиції у комітеті по енергетиці та усіма силами будуть втягувати ФРН у конфронтацію із США. При цьому для громадськості, силами російських інформаційних військ буде зображена картинка США, як ворога, якому необхідно протистояти разом з РФ, хоча ворогом як раз і є РФ. Російські медіа у Європі на кожному кроці поширюють такі тези:

- Росія стратегічний партнер Європи;

- без російського газу життя немає;

- Путін прагне до миру в Україні.

Проте усе це - лише елементи гібридної війни, які веде РФ тепер вже проти ФРН.

 

4.    Відстрочення будівництва ПП-2 прискорить реалізацію BalticPipe 

 

Газпром не зможе почати роботи по ПП-2 цього літа. У липні-серпні в районі острова Борнхольм йде нерест тріски і будь-які роботи в цьому час в цьому регіоні заборонені. Враховуючи, що на укладання газопроводу знадобиться не менше 3 місяців (160 км, при швидкості укладання 1,5-2 км в день), «Газпром» вже не зможе встигнути почати добудову до цього періоду. Таким чином, будівництво може поновитись (навіть теоретично) не раніше осені. Але в цей час вже розпочнеться будівництво газопроводу BalticPipe, по якому поставлятиметься газ з Норвегії в Польщу. Враховуючи, що труби для BalticPipe вже виготовляються, роботи по укладанню можуть початися вже восени 2020 року відразу після завершення нересту тріски. А враховуючи те, що довжина газопроводу складає всього 275 кілометрів, підрядники проекту (найвірогідніше це будуть швейцарська Allseas або італійська Saipem, що мають більш, ніж достатній, досвід робіт в цьому регіоні) зможуть укластися менш ніж в 2 місяці. Таким чином, швидше за все, датський регулятор не дозволить реалізації двох перехресних проектів в один і той же час, виходячи, передусім з питань техногенної безпеки. Перевага буде віддана швидше безпроблемному BalticPipe, а не проблемному ПП-2, що тріщить по усіх швах. Звідси робимо висновок, що «Газпром» при подоланні усіх своїх труднощів зможе відновити будівництво тільки в грудні. А в цей час у Балтійському морі вирують шторми і складні погодні умови. Доведеться чекати березня наступного року. А до цього часу вже будуть прийняті додаткові санкції проти ПП-2, що зроблять його завершення абсолютно нереальними в сучасних реаліях.

5.    Політика «енергетичної наддержави» Путіна терпить крах 

 

Для «Газпрому» завершення будівництва ПП-2 і подальша експлуатація зазнає ще більших збитків. Хоча, за прогнозами Bloomberg, касовий розрив у бюджеті «Газпрому» до кінця року, без урахування цих витрат, складе не менше 10 млрд доларів. Капітальні витрати «Газпрому», що включають газотранспортну інфраструктуру тільки ростуть, а виручка з кожним роком усе падає. При цьому в 2020 році вона стане катастрофічно малою, і складе не більше 50% ніж в попередні роки, з втратою більше 20% об'єму поставок на європейський ринок.

Путін формально програв почату ним же самим енергетичну війну. План по створенню «енергетичної наддержави», про який було оголошено в 2007 році, обернувся для Путіна і його команди повним провалом. Хоча спершу усе здавалося гладко, вдалося шантажувати Україну, Білорусь і навіть Польщу і підписати вигідні довгострокові контракти на постачання і транзит газу, змусити Україну продовжити контракт на оренду російський бази ВМФ в Севастополі, яка надалі стала основою для окупації півострова, а також сформувати основу для військових експансій в Грузію, Україну, Сирію і Лівію.

Зараз же, попит в Європі на мінімальний значеннях, споживання в період карантину впало і тепер уже Росія, як «енергетичний придаток Європи», вимушена збивати ціни, аби продати свій природний газ. До кінця літа сховища газу в Європі заповняться практично на 100%, і тоді ціни на російський природний газ можуть повторити історію нафти американської марки WTI і піти в глибокий мінус. Адже навіть після закінчення карантину попит ще довго відновлюватиметься, оскільки провідні економіки Європи втратять від 7 до 12 відсотків ВВП.

Наразі ціни на газ по довгостроковим контрактам з російським «Газпромом» є надзвичайно не вигідними. На європейському ринку у травні місяці ціна досягала 40-45 доларів за тисячу кубометрів, при цьому РФ постачає свій газ до союзних Білорусі та Вірменії по ціні від 130 до 150 доларів за ту ж тисячу кубів, при цьому переконуючи своїх контрагентів у такій реальній вартості газі. Станом на кінець травня європейські підземні сховища газу вже заповнені більш ніж на 70%, а за актуальними темпами вони будуть досягнуть 100% наповненості вже на початку серпня. Саме тоді стане питання подальшого існування «Газпрому» як постачальника трубопровідного газу в Європу.

Будівництво усіх російських «потоків» - це не менше 100 мільярдів доларів, фактично заритих в землю (або спущених під воду) оскільки тепер навіть наявні потужності «Газпром» не задіює повною мірою. Підписавши контракт з оператором українською ГТС на прокачування 60 млрд. в 2020 році, «Газпром» не використовує навіть половину проплаченої потужності. Наявний у власності «Газпрому» «Блакитний потік», що прокачує газ в Туреччину, після запуску «Турецького потоку» практично відразу почав регулярно закриватися на «профілактику», яка скоріш виглядає як небажання Туреччини вибирати контрактні об'єми газу. Тепер питання «навіщо усе це було?» повинно звучати до Путіна все частіше.

Кількість коментів у цієї статті: 0

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.