У першій частині «еволюція виживання», ми зафіксували історичний масштаб проблеми. Протягом 12 років переселенці в Україні не просто виживали — вони відвойовували право на людську гідність через виснажливі суди, доводячи своє право на статус члена громади чи відбиваючи у чиновників кімнати в гуртожитках.
І ось на цьому знекровленому полі з'являється чергове «переможне» рішення Уряду — Постанова КМУ № 751. Тепер нардепи Сухов і Вельможний наввипередки звітують про «потужний імпульс для села» та «реальне вирішення житлової кризи».
Але якщо вимкнути гучномовці парламентських трибун і поглянути на цифри та реальний юридичний механізм, картина постає зовсім в іншому світлі.
Юридичний аналіз: Житло без права власності та корупційне сито
Що насправді пропонує держава переселенцям за 751-ю постановою? Якщо відкинути красиві слова, людям пропонують капітальні будинки в сільській місцевості, але виключно на правах тимчасового користування (строком до 3 років). Жодної компенсації за втрачене майно в Донецьку, Луганську, Маріуполі чи Бахмуті людина не отримує. Право власності на викуплений будинок залишається за місцевою громадою.
Більше того, над кожною родиною висить Дамоклів меч у вигляді обов’язкового працевлаштування за три місяці у знелюдненому селі, де з роботою традиційно складно. Не знайшов роботу? Громада має повне право розірвати договір і виставити тебе на вулицю.
Професійний погляд на цю урядову ініціативу дає правозахисниця, адвокат Наталія Целовальніченко:
«Ця постанова — чергова крапля в морі, тоді як існує величезна, незакрита потреба у мільйонів людей з-поміж ВПО. А скільки зможе забезпечити державне фінансування? 1000 сімей в кращому випадку на всю країну — і це за умови, якщо дійсно перенаправлять субвенції на цю програму.
Тобто, піар на цій програмі явно не відповідає її очікуваному соціальному ефекту. При цьому для людей це не компенсація за втрачене житло, і вони не набувають права власності на нове житло — це лише право користування.
Враховуючи неадекватне співвідношення соціального запиту та пропозиції держави, тут також є високими корупційні ризики та зловживання».
Вливання "по чайній ложці" замість конфіскації активів РФ
Замість того, щоб шукати глобальні системні рішення, влада вкотре намагається загасити масштабну пожежу мікроскопічними бюджетними субвенціями. Чому ми ділимо копійки з держбюджету на купівлю тисячі хатинок, коли під носом у держави лежать колосальні ресурси агресора?
Наталія Целовальніченко наголошує на глибинній помилці у стратегії Кабміну:
«Влада намагається вливаннями по чайній ложці загасити пожежу замість того, щоб формувати права вимоги проти агресора для потерпілих внаслідок війни і будувати реальні механізми відшкодування завданої шкоди за рахунок майна агресора та його пособників. І ні, міжнародного механізму Реєстру збитків для України тут категорично недостатньо.
За весь час війни держава так і не надала переселенцям для використання і проживання майно санкційних осіб. Вона не спрямувала конфісковані у них кошти для цільового відшкодування втрат потерпілим внаслідок міжнародного злочину агресії та воєнних злочинів».
Де гроші, панове депутати?
І тут ми знову повертаємося до панів Сухова, Вельможного та їхнього колишнього ідейного лідера Шахова. Якщо ви так сильно опікуєтеся долею ВПО, чому ви не б'єте на сполох у Раді через саботаж використання активів російських олігархів та колаборантів на потреби житла для переселенців? Чому ваші "неодноразові звернення до Уряду" стосуються лише розподілу державних субвенцій (де завжди є де розгулятися місцевим чиновникам при викупі майна, згадайте Гайдая), а не створення прозорого внутрішнього реєстру конфіскату для постраждалих громадян?
Відповідь банальна: піаритися на виділенні бюджетної субвенції значно простіше і безпечніше, ніж ламати схеми навколо санкційного майна та вимагати реальних кроків від Міністерства юстиції та Уряду.
751-ша Постанова — це не перемога. Це зручний фасад, за яким держава намагається сховати свою нездатність (або небажання) змусити Росію та її посібників платити за зруйновані життя українців тут і зараз.
Далі буде... У Третій, фінальній частині ми розберемо, як виглядає механізм субвенції під Постанову № 751 на практиці, які бюджети реально "світять" програмі та як сільські громади готуються (або не готуються) приймати переселенців на таких жорстких умовах.
Залишити коментар