Публікація нашого розслідування «Торжество на кістках Бахмута» щодо високопосадової корупції в Національному фонді досліджень України під чутким керівництвом її виконавчої директорки Ольги Полоцької викликала великий відгук в науковому та дотичному середовищу. Нам писали науковці з різних інститутів, грантоотримувачі (і ті, кому незаконно було відмовлено в наданні гранту на наукові проєкти), викладачі ЗВО, колишні співробітники і студенти Полоцької по ХНУ, а також небайдужі діючі і колишні співробітники НФДУ, які не бажають змиритися з створеним її сімейством в Фонді корупційним кублом.
Ми не тільки отримали нові документальні підтвердження викладених фактів кричущої корупції Полоцької, але й надзвичайно багато нової інформації щодо розкрадання керівництвом Фонду бюджетних коштів від час війни. Так, поки що Полоцька продовжує своє торжество на кістках Бахмута, але вже наразі є впевненість, що її крадійська вакханалія отримає належну оцінку і покарання згідно КК України.
ГО «Нова нація» глибоко вдячно українським правоохоронцям, які діють в цій ситуації саме так, як належить стражам закону. За фактами, викладеними в розслідуванні, а також нашим окремим к ним зверненням (з додатком ряду документів і нової інформації свідків), по Полоцькій було відкрито кілька кримінальних проваджень. Крім різних частин ст. 364 (Зловживання владою або службовим становищем), це, що найголовніше, кримінальні провадження за частинами 4 та 5 ст. 191 (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).
Кримінальні провадження ведуться різними правоохоронними органами і прокуратурою і є абсолютна впевненість, що вони невдовзі будуть скоро доведені до кінця і передані до суду.
Зовсім іншим чином повели себе Наглядова рада Фонду і його голова (що вже забув, коли був на території України, а в Полоцької є ціла купа чистих листів з його підписом для вирішення всіх її питань).
Голова Наглядової ради Колежук свідомо собі обрав «роль бовдура в старому китайському преферансі». Вся реакція на оприлюднені ганебні факти звелася до того, що він принижено попросив Полоцьку показати документи щодо вартості її розкішного прийняття за бюджетні кошти в Radisson Blu Hotel під час трагедії Бахмута. Яким ідіотом (від давньогрецького ἰδιώτης – проста, недосвідчена, необізнана людина) вважає Полоцька пана Колежука можна легко зрозуміти з того, що просто передала йому тупо фальсифіковані бухгалтерські документи, в яких не зазначено вартість фуршету і обслуговування шоу, а тільки оренда залу.
Більш яскравого прикладу, як «наглядає» Наглядова рада привести важко. І навіть не дивно, що Колежук і Ко вважають в принципі морально допустим під час страшної війни дозволити Полоцькій витрачати великі бюджетні кошти на розкішні фуршети в одному з найрозкішніших готелів столиці для особистого піару.
Що стосується номінального голови Фонду Вільчинського, то його, на відміну від Колежука, Полоцька ідіотом не вважає. Вони давно працюють злагодженою парою подібно кишеньковим злодіям в транспорті, коли один відволікає увагу жертви, а інший витягує гаманець із кишені. Тільки таки гроші, які ця парочка отримує на відкатах, в жодний гаманець не влізуть.
Так, ми поки не знаємо яка доля пана Вільчинського від відкатів Полоцької (це з’ясують правоохоронні органи). Але прав великий польський сатирик з приводу того, що «некрасиво підозрювати коли цілком впевнений». І, звичайно, що на ключову для махінацій з проєктами посаду адміністратора системи «Конкурс» (що дає необмежені можливості для маніпулювання і фальсифікації проєктної документації) Полоцька не випадково призначила племінника Вільчинского Артема Чумаченка. Якому, до речі, незаконно виплачує премії і надбавки під час постійного перебування останнього закордоном (що зараз також є предметом кримінального провадження).
Також достатньо хоч раз послухати як проходить засідання Наукової ради Фонду, яку за посадою очолює Вільчинський. І те, що відбувається дуже далеко від офіційних стенограм. Завдяки небайдужим співробітникам Фонду, які були присутні в кабінеті виконавчої директорки під час деяких засідань, у нас є повний аудіозапис того, що проходить за лаштунками (записи передані нами правоохоронним органам).
До речі, як нам відомо, Полоцька сподівається уникнути кримінальної відповідальності посилаючись на те, що рішення про фінансування проєктів приймає формально не вона, а Наукова рада. Гадаємо, що після ознайомлення з цими диктофонними записами прекрасної якості в це не повірять й «ідіоти» з Наглядової ради. Хоча останнім під час війни не муляє навіть 100-тисячна зарплата і також «матеріальні допомоги» бідосі Полоцькій, що їй так радо підписує пан Вільчинський (точніше, вона просто використовує чисті листи з його підписом).
Полоцька, вважаючи себе недоторканою для Закону, виносить на засідання ледь замасковані «відкатні» проєкти, в тому числі такі, в яких часто є відверто грубі порушення законодавства і їх фінансування є злочином вже на основі простого аналізу документації. Полоцька і Вільчинський постійно по Вотсапу координують свої дії користуючись тим, що всі засідання проходять он-лайн. Вони обговорюють, що і кому з них потрібно сказати на засіданні, щоб протягнути всі фінансові питання в яких особисто зацікавлені. При цьому вони не стримують себе оцінюючи інтелектуальні і моральні якості більшості членів ради. Гадаємо, тим буде цікаво ознайомитися з цими оцінками.
Таким чином, Наукова рада тільки вважає, що чимось керує – всі потрібні їм «відкатні» питання дует Полоцької і Вільчинського протягують без проблем.
Також згадаємо й те, що під час засідань в кабінеті Полоцької щедро ллється її улюблена горілка Finlandia Redberry під пиво, а її чоловік не просто сидив до появи нашого розслідування в кабінеті, а й приймав у всьому активну участь, як справжній хазяїн лавочки.
Що стосується широко відомого ще з ХНУ алкоголізму Полоцької, то це, звичайно, становило б її особисту справу, якби вона була приватною особою, але не може бути приватною справою у посадової особи під час виконання службових обов’язків. Якби б в ХНУ на це не заплющували сором’язливо очі, то українська наукова спільнота не отримала пропиту ганьбу на Фонд. Також, якби б в ХНУ, не робили вигляд, що не знають про її побори із студентів за залік (50 доларів, які збирали старости груп) дочекавшись лише, коли вона, ставши в.о. завкафедри, почали вимагати гроші вже з викладачів, то й зараз на чолі Фонду не була директорка, яка вже орудує з мільйонними відкатами.
Черговим, хоча й дрібним на фоні мільйонних відкатів, правопорушенням є те, що в присутності сторонньої людини – її чоловіка, якій фактично й керує Фондом, оприлюднюється конфіденційна службова інформація і закриті персональні дані (наприклад, прізвища експертів), що порушує Закон про захист персональних даних. А окремим напрямом діяльності «нічного директора» є вирішення питання закупівлі через афілійовані фірми дороговартісного обладнання для медико-біологічних досліджень в кілька разів більше реальної ринкової вартості. Там все робиться вкрай просто – або відмова в наданні гранту, або вимушена закупівля керівником проєкту обладнання у вказаної фірми за вказаною ціною.
Хоча даремно пан альфонс сподівається, що уникне кримінальної відповідальності з огляду на те, що не займає в Фонді ніякої посади. Радимо вивчити уважніше ККУ, хоча, звичайно, основну відповідальність понесе таки любляча дружина.
Не став виключенням і останній проведений конкурс на якому Полоцька перевершила сама себе. Розуміючи, що, після відкриття кількох кримінальних проваджень, скоро її схематоз буде прикритий, відкати бралися вже абсолютно нахабно, як в останній раз. Зрозуміло, що інформація від чесних співробітників грантового управління не могла не потрапити певним шляхом до правоохоронних органів, що й стало підставою для відкриття чергового кримінального провадження відносно Полоцької за частиною 5 ст. 191. Цікаво, що, мабуть, в черговому алкогольному угарі вона не проминула можливості додати собі ще одну статтю. На запит прокуратури з вимогою надати слідству грантові справи кількох вказаних в листі «відкатних» проєктів вона додумалася не виконати вимогу слідства. Що ж, доведеться ще відповісти і за перешкоджання слідству за допомогою зловживання службовим становищем.
На останньому конкурсі схематоз відбувався, хоча й набагато відвертіше, ніж раніше, але за старою схемою, однією з головних складових якої є так звані «незалежні експерти». Про їх «незалежність» корупційний дует Полоцької-Вільчинського постійно співає намагаючись всіх переконати, що в Фонді немає ніякої корупції і проєкти оцінюють ні від кого не залежні експерти. Насправді ж все відбувається з точністю до навпаки. Організуються необхідні «незалежні» експерти з якими заздалегідь досягнута домовленість щодо позитивного відгуку, у тому числі за авторитетних іноземних експертів видаються ручні українські, які тимчасово працюють закордоном. Аналогічно за допомогою наближених експертів «валяться» навіть найперспективніші проєкти, якщо від них не очікується відкат. Одночасно справді об’єктивні і авторитетні експерти, перш за все іноземні, за допомогою певних маніпуляцій усуваються від проведення експертиз.
Крім плати за перемогу у конкурсі (у вигляді відкатів або за рахунок закупівлі дороговартісного обладнання у вказаної фірми), у подальшому регулярно даються «відкати» на різних етапах реалізації проєктів, коли розмір надходження бюджетних коштів залежить від рішення Фонду: визначення розміру заробітної плати керівника проєкту та виконавців (можна без пояснень не погодити максимально за законом можливу суму), розподіл виділених коштів за різними статтями витрат чи відмова погодити ту чи іншу статтю, календарний план використання коштів, прийняття фінансової звітності тощо. Нерідко для регулярних виплат керівники проєктів змушені зараховувати в число виконавців «мертві душі», зарплата яких йде фондівським «благодійникам».
Навіть, якщо проєкт дивним чином переміг без допомоги, то у подальшому, як правило, його керівники не мають іншої можливості, як досягати корупційної домовленості, щоб не було проблем з фінансуванням. При цьому останні їм значною мірою спеціально штучно створюються при прийнятті різних форм звітності. Грантоотримувачі добре знають, що буде, коли вони не будуть грати за встановленими корупційними правилами. Багатьом відомо, як, наприклад, під надуманими приводом, Полоцькою було припинено фінансування проєкту Інституту археографії, що здобув високу оцінку спеціалістів.
Окремим напрямом корупційної діяльності є західні гранти, які виділяються партнерами України для досліджень українських вчених в умовах війни. Полоцька незаконно перехопила цей напрям діяльності у МОН, хоча він поза межами компетенції Фонду, отримавши змогу розпоряджатися західними грантами фактично безконтрольно. Прикриваючись умовами спільних конкурсів (роль закордонних партнерів суто формальна, реально рішення приймається виключно нею) переважна частини грантів виділяється за «відкат». Одночасно це дає їй під час війни необмежену можливість закордонних відряджень за державний рахунок для VIP-туризму, зустрічей з донею і контролю своїх закордонних рахунків, що відкриті на Катюшу (з цього приводу юристи «Нової нації» готують листи до органів фінмоніторингу Данії, США і ще ряду країн).
Полоцька також обклала «даниною» значну частину співробітників апарату Фонду, які змушені були віддавати через пані головбухшу відкати від преміальних виплат (від 5 до 13 тис грн на місяць). Мотивується це тим, що потрібно носити для «вирішення питань» «подяки» в Верховну Раду, МОН та Мінфін, а також «накопичити гроші для майбутньої перевірки». Загальна сума тільки згаданих щомісячних зборів становила більше 100 тис грн. При цьому за рахунок гігантських преміальних виплат сама Полоцька отримує зарплату більше президента і глави уряду.
Ми отримали не одну подяку від співробітників Фонду, коли після виходу нашого розслідування в травні, перелякана Полоцька різко припинила побори в «общак», але можемо запевнити, що ця тема не забута. Так, одним із співробітників Фонду нами були передані аудіозаписи щомісячної передачі данини пані Ларисі, під час якої також відбувались змістовні обговорення жадібної директорши, що накопичує гроші «для перевірок».
Наразі «общак» і, на додаток до нього гроші від відкатів, Полоцька хоче використати, щоб тихенько закрити кримінальні провадження, а також «порішати» із запланованим аудитом Держаудитслужби. Зі свого боку, ми офіційно довели наявну в нас інформацію до відома правоохоронних органів. Підготуємо невдовзі також і окремого листа до керівництва Держаудитслужби додавши записи, де головна бухгалтер Фонду розповідає, що данина з премій збирається «для аудиторів», а також, що на прохання заступниці голови цієї служби вона вирішила з Полоцькою питання щодо прийняття на роботу начальником відділу такого собі пана Петрухи, а чиновниця обіцяла їй за це позитивні результати аудиту.
Більше того, від небайдужих людей ми вже добре знаємо кому саме Полоцька в Фонді (не рахуючи, само собою, свого чоловіка) доручила «позолотити ручку». Звичайно, це їх справа як виконувати таке завдання (як й інших – візувати чи ні документи на фінансування «відкатних» проєктів), але думаємо, що від Полоцької згодом вони не дочекаються ані грошей на адвоката, ані навіть передачі в СІЗО навіть в суто теоретичному випадку, що вона ще буде сама не на нарах.
Правда ми не впевнені, що спочатку Полоцьку не затримають у справі про торгівлю українськими немовлятами. Саме цим після вигнання з ХНУ вона активно займалась куруючи контакти з іноземними клієнтами в харківській клініці з сурогатного материнства. Прокуратура вже арештувала кілька її подільників з цього брудного бізнесу і, наскільки нам відомо, пані директорка, на яку більш ніж достатньо показів, на черзі.
Нагадаємо для наближених зараз «до тіла» історію, яку нам не тільки розказали небайдужі люди.
Працювала в Фонді начальником міжнародного відділу пані Софія Азовцева. До Фонду її привела сама Полоцька (Софія була її колишньою студенткою). Але, будучи, дуже близькою до директорської тушки і працюючи фактично особисто на неї, узнала багато такого, що Полоцька намагалася сховати. Хоча б в такій дрібниці – в якому, скажемо так, не зовсім нормальному стані була директорка під час відрядження в Узбекистані, де взагалі алкоголь не шанується. Можливо, щось і сказала тоді з цього приводу своїй колишній викладачці.
Як би то не було, відразу після повернення з Ташкенту була розпочата кампанія цькування і принижень, в результаті якої дівчина написала заяву за власним бажанням, висказавши при цьому в обличчя Полоцькій все, що вона про неї думає. І тут остання проявила себе в усій красі.
Нам було передано аудіозапис розмови з Полоцькою, в якому та прямо тиснула на одного з співробітників, користуючись своїм керівним положенням, щоб він винайшов можливість «слить информацию» (так, пані директорка розмовляє українською виключно на публіку) на Софію в СБУ. Злити, «чтобы ею занялись» як «російською шпигункою». На тій підставі, що Азовцева до початку широкомасштабної агресії їздила під час відпустки через лінію розмежування до старої хворої мати, яка постійно мешкає на окупованій Луганщині. До цієї теми Полоцька поверталася кілька разів намагаючись створити великі проблеми своїй колишній студентці й свідомо при цьому намагаючись дезінформувати СБУ (що також підпадає під дію ККУ), подібно тому, як дезінформує Наукову раду протягуючи разом з подільником Вільчинским «відкатні» проєкти.
Хотів би наприкінці розказати про розмову з моїм колишнім побратимом по «Айдару», з яким разом боровся з ригами в Луганську під час революції Гідності, а потім воював в АТО. Ми в один день отримали осколкові поранення, що й зробило мене інвалідом (на відміну від Полоцької з її тільки зарплатою більше президентської, я за це від держави не отримав нічого, крім принизливих копійчаних виплат). Сергій нещодавно отримав чергове поранення і проходив лікування в Києві. Він мене сказав:
– Слава, ми в 14-му році з тобою питання з такою нечистю вирішували сміттєвою люстрацією. Ти сам знаєш чого вартий наш держапарат, ця гидота на крадені мільйони просто всіх купить. Наших в Києві на лікуванні зараз достатньо та й всі атошники відгукнуться на заклик. Давай зберемося і цю корупційну гниду, що наїла жирну дупу на крадених народних грошах, просто вивеземо в сміттєвому баку.
На це я відповів моєму дорогому побратиму, що наші звернення не залишились без реакції правоохоронців і, при цьому реакції не в стилі звичних вже, на жаль, відписок (як це, було, наприклад, коли ми боролися колись з корупцією в КМДА). Підтвердженням цьому є кілька відкритих кримінальних проваджень. Останні, звичайно знаходяться під нашим постійним громадським контролем, так що не думаю, що Полоцькій вдасться «порішати».
І хочу запевнити всіх, що справи відносно корупційного кубла Полоцької-Вільчинського будуть доведені до логічного завершення.
Наостанок знову нагадую, що всі, хто має інформацію про корупційні дії Полоцької і її поплічників, можуть її направити (у тому числі, анонімно) нам на мейл NRFU2023@gmail.com. Всі відомості будуть належним чином передані правоохоронним органам. Абсолютну конфіденційність і безпеку гарантуємо, що вже може підтвердити достатньо багато викривачів корупції з числа науковців і співробітників Фонду.
В’ячеслав Серпокрилов, Голова ГО «Громадський рух учасників АТО та громадян з тимчасово окупованих територій «Нова нація»
Залишити коментар